Злітає лист з календаря,
Все ближче й ближче рання осінь.
Роботу видно косаря:
Лежить трава давно в покосі.
Якась журба у голім полі,
Все притаїлось, чогось жде.
Лиш вітерець дихне поволі,
Коли у поле забреде.
Не колоситься вже пшениця,
Мачок давно упав, відцвів.
Духмяно пахне паляниця,
Прилинув запах із дворів.
І ніби все отак і треба,
Але все ж журиться душа.
І все поглядує на небо:
Нема дощу - це не втіша.
Тече кудись маленька річка,
Про щось шепоче очерет.
Між ними йде ця суперечка:
Чи літній впав імунітет?
Чому ж по літу ходить осінь,
А літо це їй пробачає?
А чи втомилося вже зовсім?
Мовчить, хоч та їй докучає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2021
автор: Cнежана