Ти, кохана, мене загойдай
десь на вулиці Зої Гайдай,
колисковою взявши в полон
там, де спальна лежить Оболонь.
Загойдай мої сни, загойдай,
словом пристрасті тихо згадай.
Щоб тебе в собі довго носив
заколисаний Мінський масив.
Щоб зринав, наче сонячний блік,
на бетонних панелях твій лик.
Щоб дніпровський спадав верболіз,
наче з тебе — кучерики кіс.
Загойдай мене з хвилями в такт,
де вітрильники обрій ковта.
Де мартини, пісок і вода,
ти, кохана, мене загойдай.
Там, де кремова тиша світань,
де серпанок серпневий вита.
Аж до вулиці Зої Гайдай
від Прирічної вдаль: "баю-бай".
© Сашко Обрій.
05.08.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2021
автор: Сашко Обрій