[youtube]https://youtu.be/rWck0IMqIB0[/youtube]
Поч. 32 сек.
Кращі роки уже позаду,
Живу собі та й спочиваю.
Одиноко броджу по саду,
Думкою в минуле завітаю.
Згадую свої юнії дні,
Як в саду яблуні саджаю...
Від деяких залишились пні,
А других я ще доглядаю.
Як же постарів ровесник сад ,
Старію разом із ним і я.
Потрібно навести в саду лад,
Та не здійметься рука моя.
Найдовговічніші скло й бетон,
Усе інше малий вік має.
Життя мов короткочасний сон.
Прокинувся. Року немає.
Кращі роки уже позаду,
Та на життя не нарікаю.
Пенсія прийде. Вмить пропущу.
А тоді на другу чекаю...
Прогрес в містах увесь час росте
І нам його не зупинити.
В селах існування не просте,
То ж немає в них кому жити...
Кращі роки уже позаду,
З надією кращих чекаю.
Може Бог дасть, мені, доживу.
Ні... З неба поспостерігаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922464
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2021
автор: dashavsky