вночі я чув надворі якийсь незвичайний галас.
хтось покликався й гукав, немов читає закляття.
я вийшов подивитися – ніде нікого не видно,
лиш здалося, я падаю десь дуже далеко й глибоко.
це місце – я був тут колись давно.
пригадую: щось роблю; ти дивишся і підказуєш.
так, я бачив тебе раніше: тоді ми були парою.
а може, то був лиш сон чи вигадка змореної уяви.
й мені примарилося щось бажане, та не дійсне.
проте скажи. – я розумію, це дивне запитання:
чи не пригадуєш і ти чогось такого,
чого не можна пояснити? ми – на вулиці снів,
– де це? невже лиш в моїй голові це є правдою?
в тому далекому спогаді
ти стоїш біля мене, й підказуєш.
– то було так, ніби ми зустрілися
після довгої безпам'ятної розлуки,
й просто продовжили давню розмову.
я казав, ніби сам до себе, що я про все це думаю;
ти на це реготала, й казала так само теж.
чи було це насправді? це спогади чи фантазії?
я не знаю. я потопаю, і не бачу, де верх, де низ,
де правда, а де божевільна вигадка
розуму, що зажадав звільнення від страждань.
ти справді мене згадала? никаю цією вулицею,
вдивляюся в перехожих, і часом буває так,
бачу тебе, й щоразу скрикую від несподіванки:
як це можливо? що сталося? як ти сюди потрапила?
вулиця снів – не місце, щоб тут гуляти самій!
я хапаю тебе за руку, витягую, наче з річки,
з натовпу: як ти знала, що я тебе тут знайду?
чому ти мене переслідуєш? тут на вулиці снів
можна лиш тим, хто має спогади про майбутнє
street of dreams, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=93HW85hHo7c
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2021
автор: mayadeva