вранці щоразу прокидаюся лиш для того,
щоб відзначити, наскільки ти віддалилася.
а вночі уві сні безуспішно та безнадійно борюся
з потворами, що заселили порожнечу в моїй душі.
що мені ще робити, коли ти мене відштовхуєш?
на твоєму обличчі постійно
безтурботна весела маска,
що ховає твої страшні таємниці,
та я бачу все у твоїх очах.
я не бажаю жити в брехні,
та я не можу жити без тебе.
я не можу тебе відпустити:
навіть якщо наша любов померла.
так, вона вже холоне, –
а далі? подумати страшно.
поглянь мені в вічі: я не шкодую,
що сам своє серце віддав був тобі.
може, колись ти признаєшся чесно,
де та коли все пішло не так?
я не бажаю боротися за те, чого вже немає.
все, чого я хотів би: осмислити цю біду.
досі тягнуся до тебе, і якщо вже не досягаю,
визнай принаймні, що наше кохання
було неповторною, гарною помилкою.
кохання не стало, та я все одно
не хочу тебе відпускати.
подумай сама: я так довго тримався,
що житиму й без кохання;
я жив би навіть без випивки,
без їжі та без повітря,
й без даху над головою,
але без тебе – ні
can't let you go. rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=7c6rv_4bDzA
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2021
автор: mayadeva