У нас буває життя різним,
І доля кожного шукає.
Іде до нас кохання пізнє,
По пагорбі воно блукає.
Одне кохання, потім інше,
Усіх можливо не сприймає.
Бо йде до нас кохання пізнє,
Вона обра́зи пам'ятає.
Душевна мучить її травма,
І час хвилини всі складає.
Обіду має незадарма,
При згадці ще сльоза спадає.
Кохання пізнє зводить нас,
Живе душа і молодіє.
Бо підтримує інколи час,
Тримає відповідь за дії.
Нас всіх кохання зігріває,
Душа не замерзає взимку.
Весною солов'єм співає,
Видає історію дивну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2021
автор: Валентина Ярошенко