А літо помаленьку мінить фон:
Накидка багряна́ лягла на плечі,
Корсет ажурний свій бордовий тон
Вставляє в максі з лаймової стрейчі.
⠀
А літо йде повільно в далину,
Впівоберта спинившись - на прощання.
Вуаль піднявши плавно золоту,
Дозволить сонцю щічок цілування.
⠀
Востаннє погляд лине до землі,
Теплом щоб розігнати сум на лицях,
Пари́ть в повітряній прозорій млі,
Йде в осінь, щоби знову повторитись...
Оригінал
А лето по чуть-чуть менует цвет,
Укутав красною накидкой плечи,
Одев бордовый кружевно корсет
И макси из лимонно-желтой стрейчи.
А лето по чуть-чуть уходит вдаль.
Вполоборота повернувшись на прощанье,
Поднимет плавно желтую вуаль,
Подставив солнцу щечку для лобзанья.
Последний теплый взгляд земле даря,
Чтобы прогнать печали тень на лицах,
Прозрачной дымкой в воздухе паря,
Уходит в осень, чтобы снова повториться.
⠀
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922199
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2021
автор: Юрій Шибинський