Огортаюсь серпневим надвечір'ям,
затишним, мов тененька сорочи́на...
Пірнаю в нього,- розпадаючись на прозорі йони,-
вдихаю, насолоджуюсь,- збираючись докупи...
І на вустах, мимоволі, народжується знак,
тремтливий та радісний, знак вічного відродження!
І я знову воїн, місіонерка, плугатар...
І я знову легка та мрійлива, мов ластівка після дощу.
12.08.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2021
автор: Іванюк Ірина