А хто сказав, що треба жити лиш майбутнім?
Побудьмо в сьогоденні, поки ми в нім є.
Хтось наше завдає на плечі, ще й своє,
І шансу жодного нема обрати сутнє?
Долає спрага статків, статусу і влади,
Й без них—безвихідь, вакуум й суцільна тьма?
Не варт журитися за тим, чого нема,
Тим насолоджуймось, що Богом дано.
Обходить щастя? Тут воно, у всьому, —
Лишень розбач його поміж простих речей.
Спокою не дає невпійманий трофей,
Бо ж по-новому живемо, по-діловому?!
І в успіхах чужих ти око топиш ласо…
У герці з власним Я себе не зрадь
Та щастячко своє маленьке не утрать.
У когось більше? Не марнуй на нього часу.
Живи, твори, люби—і все піде на лад.
І все піде на лад…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2021
автор: Valentyna_S