отруєна риба – отруйна, але цю рибу можна мікрочіпувати.
– так думав арабський шейх, що виїхав на прогулянку
своїм новим супертанкером вранці на заздрість сусідам.
популістична промова з уст політичного лідера
тим часом текла, мов нафта, потужним рясним потоком. –
і все про майбутнє, звісно: про електрику без кордонів.
люди – повсюди, звісно, й претендують на чисте повітря.
це – колективна манія. ганяють туди й сюди,
щоб встигнути підхопити крихту свого майбутнього.
ми такі залякані, невпевнені та розгублені,
що віримо в будь-який жах, що може статися завтра
чи навіть сьогодні на сусідній вулиці
чи навіть на нашій, і кажемо: лиш не це!
тільки не тут, тільки не з нами:
хіба що лиш в телевізорі.
гаразд. ми вже маємо надзвукові літаки –
снідали в бостоні, а обідатимемо в ріо.
люди, наприклад, сидять на землі без роботи,
але на місяці – о, на місяці її – непочатий край.
ми – астронавти, ми – джаґґернавти! ми покраємо ці поля
залізобетонними ножицями для перегонів майбутнього.
на небі – вже війна, та нас вона не стосується.
то якесь цру змагається з росіянами –
чи з китайцями. там всі троє
відстрілюються супутниками від протисупутникових ракет.
о, це вже майбутнє! чи ні? ми його виглядаємо,
а воно вже, можливо, тут. маємо все необхідне
для спокійної та заможної старости цивілізації.
візьми собі скільки схочеш,
заплати, й ні за що не турбуйся:
ми живемо на межі, а за нею – щось невідоме.
можливо, ми зовсім залякані явищами сьогодення;
можливо, завтра – війна, що спалить всю землю дотла;
а можливо, її вже й спалено – як ми то можемо знати?
ми любимо ці казочки, бо вони лякають нас і лоскочуть.
та насправді нічого такого не станеться, як нам кажуть:
нас омине ця біда, і он та, а ще та, невідома. –
все може статися, дітки, та лиш не тут, не з нами
can't happen here, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=OmjAZVE4QkI
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2021
автор: mayadeva