Душа бажає відпочити,
Нехай вдається їй та мить.
Лиш солов'я до себе кличе,
Тоді й серденько не щемить.
Бо він такі пісні співає,
Дає у серце ту струну.
Він наперед усе подбає,
І думку дасть комусь ясну.
Нехай його пісні лунають,
І прогресує в нас життя.
Закохані лиш щастя знають,
Мають надмірні почуття.
Коли кохаєш, то все добре,
Минають всіх похмурі дні.
Нам світить з посмішкою сонце,
І зорі мерехтять ясні.
В той час і сірий стає білим,
Бо щастя виблеском сія.
Не частками до нас, йде цілим,
Ще в якусь мить відпочива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2021
автор: Валентина Ярошенко