А мені полюбилося літо,
Та і осінь люблю я також,
І рослини, й дерева, і квіти,
Сонце, вітер, та навіть і дощ...
А мені полюбилося Сонце,
Неба синь, та і хмар густина,
І радіє душа моя й серце,
Наповняє єство тишина...
А мені полюбилося море,
Його велич й безмеж ширина,
А ще води його і простори,
Й незрівняна його глибина...
А мені полюбилися зорі,
Й Місяченько, що поруч гуля,
Забуваю про смуток і горе,
І думками пливу поруч я...
А мені полюбилося поле,
І безкраї пшениці й жита,
І я вдячна тобі, моя доле,
Віє з поля тепло й доброта.
А мені полюбилася мова,
Незрівнянна у ній красота,
Українська моя пречудова,
Щира, ніжна, вона й золота....
А мені полюбилося слово,
В ньому мудрість постійно нова,
Відчуваю від нього обнову,
І душа моя з ним ожива...
А мені полюбилися книги,
Як і в мові, в них мудрість жива,
Відійдуть негаразди й інтриги,
Поповняються з ними знання....
А мені полюбилася праця,
Бо без неї не буде й плода,
У роботі знаходиться й щастя,
Відступають, і болі й біда...
А мені полюбилася школа,
Я й життя їй усе віддала...
В ній і радість моя, й моя доля,
І щаслива у ній я була...
А мені полюбилося літо,
І осіння пора запашна...
Хоч старію, та хочу ще жити,
І цвісти хочу я, як весна...
На фото я цього літа у своєму розарії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2021
автор: геометрія