⠀
Горіло, як воно горіло пеклом!!!
Не серце - збрід вовків геть вогняни́х.
Скребла цвяхо́м мінлива доля сте́кла
Рожевих окулярів, чарівни́х.
⠀
Здавалось – нас немало, вкупі тісно
Обличчями до пострілів біди,
Але хтось розповів про "різне тісто",
Чим надто сильно прорідив ряди.
⠀
І потім під вогнем когось носило,
Та вчасно доставляв патрони тил.
Вбачалося тоді - ця грізна сила
Лютіше всіх неподола́нних сил.
⠀
Звичайні: не герої, не зі сталі,
І не боялись в повний зріст іти,
Та "Ми вморились!" – крикнули несталі,
Побіжно оголивши форпости.
⠀
Пологи ж у Свободи – вельми кволі.
Тому терпіння май і не скули,
Та вийшло, що на всіх немає волі,
Коли її ділити почали.
⠀
До Честі "Ваша честь" читає позов –
Дванадцять ісків на права внесли.
А хто волав :"Ми разом" – ставши в позу,
Тихенько санітари увели.
⠀
Добро з оскалом б'ється кулаками
І сильно хоче Милосердя віднайти,
Бо на просте питання "ви із нами?",
Вкрай небеспечно вже відповісти.
⠀
Згубивши Правду в рейтингах і ТОПах,
Сто різних Істин вийшли на парад.
Лише забуті й кинуті в окопах,
Здивовано дивилися назад.
⠀
І тільки Діло затисну́ло зуби, –
Останнім сірником зганяє тьму.
Допоки Совість із нічного клубу,
Телефонує п'яному Уму.
⠀
Війна напише есемеску Ділу.
- На дурнів не ведись, що б не було,
Поки не вкреслить павучка прицілу
В рожеві окуляри цвях на скло.
Оригінал
Оно горело, как оно горело!
Не Сердце - стая огненных волков.
Судьба менялась...Но Судьба скрипела
Гвоздем, по стеклам розовых очков.
Казалось много нас, казалось вместе,
Лицом к огню стреляющей беды.
Но кто-то рассказал о "разном тесте",
Весьма заметно проредив ряды.
Потом кого-то под огнем носило,
А кто-то им патроны подносил.
И всем тогда казалось - эта сила,
Грознее всех неодолимых сил.
Простые, не герои, не из стали,
И не боялись подниматься в рост.
Но кто-то первым крикнул "Мы устали!"
И, между делом, оголил форпост.
Да, у Свободы - непростые роды,
Поэтому - терпеть, и не скулить!
Но оказалось - нет на всех свободы,
Когда свободу начали делить.
Вот "Ваша Честь" читает "дело" Чести -
Двенадцать исков на права внесли.
А тех, кто продолжал кричать "Мы вместе!"
Тихонько санитары увели.
Добро, оскалясь, машет кулаками,
Пытаясь Милосердие достать.
Поскольку, на простой вопрос "Вы с нами?"
Опасно торопиться отвечать.
Размазав Правду в рейтингах и ТОПах,
Сто разных Истин вышли на парад.
И только позабытые в окопах,
Взирают с удивлением назад.
И только Дело, стиснувшее зубы,
Последней спичкой отгоняет тьму,
Покуда Совесть из ночного клуба,
Звонит в кабак нетрезвому Уму.
Война напишет СМСку Делу,
Мол, не ведись, и плюнь на дураков...
Пока не вписан паучок прицела
Гвоздем, на стекла розовых очков.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2021
автор: Юрій Шибинський