Скільки циферблатів проминало
повз моє чоло! — За віком вік.
Врешті, ти прийшла — і це немало...
Врешті я з тобою — чоловік.
Де лиш не бував я, де не вештавсь...
Сам від себе де лиш не втікав.
Ти прийшла в життя моє нарешті.
І твоя тендітність надстійка.
Ти прийшла і свічі запалила
в безнадійно вигаслих очах.
Мов на ґрунт порепаний — краплина.
Мов маленька річечка — в рівчак.
Ти прийшла і небо прихилила.
Наче "лю-лі-лю" в тривожну ніч.
І розлила сонячні білила
по журбі, по хаті, по мені...
Так неначе вічно тут була ти.
Й саме з тебе відлік розпочавсь.
Ти — секундна стрілка циферблата,
що пішла навспак, спинивши час.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2021
автор: Сашко Обрій