Жовта осінь ходить по колу,
Біла осінь у твоїх косах.
Задивлюсь на нев"янучу вроду,
Потону в твоїх синіх очах.
Скільки років,а я все п"янію,
Все молюся,голублю тебе.
Роки йдуть я тихенько старію,
Тільки серце чомусь молоде.
і душа й моє серце з тобою,
Наша стежка у осінь одна.
Заручила нас доля весною
Пити радість і горе сповна.
Дві душі як велика і ціла,
Навіть думать однаково стали.
Я голодний і ти зголодніла,
Заболіло й тобі передалось.
Добра звістка-обоє щасливі,
І сумуєм голубонька разом.́
Дні бувають веселі і сірі,
І пекельні,і під зорепадом.
Швидко бігли весною до щастя,
Потім в літі палкім пломеніли.
Раптом осінь підкралась зненацька,
Тільки ми розлюбить не зуміли.
Зацілую уста твої й коси,
І в очах прочитаю кохання,
Нас торкнулась рукою осінь,
Сива пісня,та ще не остання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2021
автор: Не Тарас