Чужий біль до сорочки не липне.
На водиці умити лице…
Випадково зустрілись у липні,
тліло сонце в диму каганцем.
Ти сидів, ниць потупивши очі,
а мене розривав лютий щем.
Полонений із Псковщини хлопче,
що до степу прийшов із мечем.
Чи хотів тоді смерті для нього?
Швидше ні. Він боявся і так.
Та і певно ж чекають ще дома,
Росіянин – невдаха-вояк.
Їх на рейді свої розстріляли,
били точно в червоні хрести…
Небагато в кацапів моралі
та, чи встиг він все це осягти?
15.01.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2021
автор: Микола Соболь