вчора вона пішла.
я сприйняв це легко й безтурботно.
я ніколи не переймався
з приводу того, що відбувається в світі.
я будував повітряні замки,
й не озирався на людські справи.
ні сліз, ні зітхань, ні запитань, ні розпачу.
вона сиділа усміхнена, примруживши очі до сонця,
і раптом промовила: солодка гармонія,
але в незайманій бездоганній довершеності.
та гармонія, мабуть, солодка й тепер,
але я заблукав, загубився
і, напевно, пропав. веселкові очі!
її веселкові очі збили мене зі шляху.
чому кохання – не таке просте,
як плюскіт хвиль чи дика пісня вітру?
склади зі слів премудрости хоч вавилонську вежу,
й та вежа розсиплеться; ти втратиш свій розум,
і плакатимеш за дівчиною,
що зруйнувала то все.
літо йде до кінця. ночі стали холодними.
вже й розібрали ярмарок. там тепер знов пустирище,
знов бешкетує вітер, і не горять вогні.
та чи був він, той ярмарок? нічого не пам'ятаю.
кажуть, що був, та мені уявляється, ні
rainbow eyes, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=CKxtVgT0Wgs
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921308
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2021
автор: mayadeva