Ти тільки подумай, що наша історія,
Як сяйво жар-птиці, як попіл Фенікса,
Що хочеш не хочеш в тобі повторяться,
Зелені очі чи ромб Міхаеліса.
Що злоба звірина в тобі погамована,
На згадку між перлами ікла загострені.
Що губи твої для великого слова,
Створені серцем великої осені.
Що все не до часу в краю тридесятому,
Спіймати жар-птицю, розписану золотом,
Залізти і вилізти з вуха багатому,
З червоним лискучим сап'яновим чоботом.
Давно вже, як знайдено камінь розпуття:
Троє зустрівшись, в шляхах розійдуться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2021
автор: Володимир Каразуб