вийди до моря, й поглянь на всі боки:
я можу тебе допровадити куди тобі буде завгодно.
ти поділиш зі мною мої романтичні мрії,
та й гайда ганяти з вітром наввипередки!
вийди до мене, не треба боятися.
я можу зробити дівчину ким завгодно:
танцюристкою, царицею, співачкою.
вам, ваша величносте, буде цікаво побачити
знамениті брами вавилону.
минуле має довгі руки.
ті руки тебе тримають і хочуть тягти назад.
це, як килим-літак, що може носити
скільки завгодно джинів.
о, вавилон! кажуть про нього: місто гріха,
та не простого: небесного. принаймні, так кажуть поети:
кохайтеся, чорнобриві, з дияволом: він того вартий,
він подарує вам світ, і запровадить до пекла;
а знайти його можна тут. до нього ведуть всі брами!
тобі здається, ти бачиш. а насправді ти ще сліпа.
сонце від нас відвернулося, й світить тепер потилицею.
а ще вони, поети, кажуть: кожна людська особистість
є таким вавилоном, як цей, – і пояснюють, що до чого.
тебе везуть кудись
повільним нескінченним караваном –
тебе везуть, бо тебе продано в рабство.
можливо, лиш смертельна гра мечів
звільнить тебе від пут, серпанків та забобонів,
і дасть тобі все, на що заслуговує
твоя душа: ти спатимеш з дияволом;
диявол тебе забере до себе, до вавилону.
не бійся. диявол – це я:
той, хто має ключі від солодкого пекла.
авжеж, це я відмикаю всі непідкупні брами
душам, що просяться до вавилону;
життя в вавилоні – казкове,
розкішне та безтурботне
gates of babylon, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=uzlU9bZ-5NQ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2021
автор: mayadeva