Сидить дівча над тихою рікою,
Спостерігає, як вода біжить...
"Бистра ріка, візьми мене з собою,
Бо я й не знаю, як у світі жить..."
Сидить дівча над тихою рікою,
А верба листям тихо шелестить...
Нема, нема, він більше не вернеться,
Тому в дівчини серденько болить...
Так пишно в них в житті усе складалось,
Легко і гарно в світі було жить...
Та ця війна, що йде у нас на Сході,
Й її коханий вже в землі лежить...
Не зна дівча, як жить без нього буде,
Минуле вже не вернеться назад...
В ріку вода із часом ще прибуде,
Та і вона не дасть дівці порад...
Сидить дівча над тихою рікою,
Їй довіряє всі свої думки...
Ріка шумить пречистою водою,
В погожі ці і теплі ще деньки...
Цьогоріч не лише в дівчини,
Й серця, і душі в багатьох болять,
І вірус, і війна, й неправди більше нині,
А влвді на народ наш наплювать...
Природою це дано нам, чи Богом,
Терпіти негаразди й брехні всі,
Усе повторюється і йде колом,
За наші всі помилки і жалі...
Не тих ми вибрали до влади,
Все поспіхом, й надії в нас були,
Що нові - додадуть усьому ради,
Та знову вийшло все до навпаки...
Сидить дівча над тихою рікою,
Ріка не може їй допомогти,
Верба схилила гілля над водою,
Ніби шепоче дівчині - терпи...
А вітер гіллям знов колише,
Вода тече , як і раніш текла...
І вітер на воді щось пише,
"Терпіть!" - нагадують і вітер, і вода...
"Терпіть і думайте!" - шепоче вітер,
Наша країна в нас на всіх одна,
Нам доведеться все перетерпіти,
Зробити висновки, альтернативи більш нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2021
автор: геометрія