Дам тюрчанці із Шираза Самарканд, а якщо треба –
Бухару! Взамін захочу родимку, як зірку з неба.
Дай вина! Налий, підчаший, Мусали та Рокнабада
я в раю вже не зустріну, якщо виникне потреба.
З серця понеслось терпіння – так з тріумфом скачуть тюрки –
рій красунь котрі у танці, в талії тонкі, як стебла.
Красоті твоїй даремні мушки, тіні та помада,
жалюгідні всі зітхання, що видавлюємо з себе.
Красота Юсуфа, бачу, Зулейхи́ горить бажанням,
спала скромності завіса, їх благословила Геба.
Втішений твоїм я словом, хай творець тебе пробачить –
на губах солодких в мові солодко звучить що-небудь.
О, життя моє, послухай мудру юнакам пораду
про дорогу що веде нас і порадою не гребуй.
Про вино співай, про танець – позабудь пісні про вічність: мудрецям не піддається вічне таємниці кредо.
Нанижи газелі перла, прочитай і запалають
в дар тобі, Гафізе, зорі, що почули пта́шки щебет.
02.08.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2021
автор: Анатолій Костенюк