Зала яскравого світла,
здається мертвою тишею.
Ні, не мертвою, теплою,
наче, я тут...
сотню раз побував
в цьому тихому, дивному затінку
де тріщить кіноплівка
в міжчассі твоїх сподівань.
Розгублених, мов раптом луснув кухоль, хлинув
водою спогадів і кинув черепки.
Чи то так пам'яті на осінь
завернуло,
забути біль, розлитися й втекти.
Ця зала мертвою, здається,
ні - не мертвою,
а гірше - теплою, приємною,
що світ,
свою ходу сповільнює і стертою
п'ятою світить, грається й мовчить.
Мовчу і я. В цій залі мертва тиша.
Хоча не мертва, тепла. Ти ж не ти.
Прийди, зворуш, якщо любити вмієш,
Якщо не любиш то облиш, звільни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2021
автор: Володимир Каразуб