Я лечу,лелекою додому
Першим рейсом у свій тихий рай.
А у польоті гублю втому
Витає світанок з небокрай.
Додому, додому, додому!
До Дністра, і святої землиці.
До лип, у цвіті золотому
Де у травах, ходять білі птиці.
Зустріне Чайківська Пречиста
А у церквиці, Апостоли святі.
День засяє яскраво-урочисто
Сонечко осяє усі путі.
Тут три церквиці, три святині:
Івана, Миколая, Спаса Христа.
Марія, в капличці на долині
обніме, як мати своє дитя.
Уклін, віддам Апостолу Івану
В честь, якого названий храм.
Христу Спасу раненько рано
Отцю ,що дає хліб трударям.
Дзвонар, заб'є у голосний дзвін
Відкриються брами небесні.
І тих, хто спить збудить передзвін
Миколай, дасть дні чудесні.
Я, піду босоніж у поля
Туди, де батьків золотий лан.
Тут загубиться - моя самота
Черпну, з криниці воду у дзбан.
Розцвіли гаї, де я ходила,
Tут в білім пуху тополя.
Вдихну у квіт наберу сили
Усміхнеться пташечці доля.
Принесу квіти в Отчий дім
Сплету вінок увінчаю своє літо.
І радість віднайду у нім
Напоять ЩАСТЯМ ружі вітром.
Піду за село на могилу
Там де шумлять віттям ясени
Принесу квіти батькам милим
Попрошу прощення за всі роки.
В літню рань сонцем підіймусь
Побіжу до річки до Дністра.
Хмаринкою у росах розіллюсь
Від спраги, напою землицю я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2021
автор: Чайківчанка