Заповіт моєї прабабусі.

Накажи  козі  на  смерть.
Вона  ходить  -  ***  ,  та  й  пердь..
Прабабуся  шуткувала,
І  таке,  ще  наказала,

І  не  вб"є  тебе  хвороба,
Якщо  з  вірою  до  Бога,
Жити  зможеш.    А  я  був  малий
В  другий  класс  тоді  ходив...

А  у  школі  нам  казали,
Що  Бог  вигадка,  немає  
Його  в  Світі  взагалі...
Ось  так  вчили  нас  тоді!

З  нею  в  Церкву  я  ходив.
Та  й  ще  пасочки  святив.
В  ті  часи.  Все  тишком  -  нишком.
Прабабуся  дала  книжку  

Ту  що  нам  забороняли,  
На  уроках  не  читали.
Книгу  дуже  дивну,  стару
Але  при  читанні  -  цікаву.
Про  Христа  про  Заповіт  
Поглинав  я  інший  Світ.

Книгу  цю  я  бережу  
Відкриваю  мережу,  
Зі  світом  де  той  Заповіт.
До  добрих  намірів  -  політ.  


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2021
автор: golden-get