Ласка́вого мо́ря блакить неозора,
Купа́ються ніженьки в шо́вковій хвилі,
Вода пустотли́ва, іскри́ста, прозора,
Проро́чить блаже́нства хвили́ночки милі !
Пісок білопі́нною хвилею ви́праний,
Сія́є на сонці, як цукор розси́паний !
Скрипу́чий, гарячий, від сонця вогнистий !
Чисте́нький, лиш ча́єчки слід, як нами́сто ...
Хвиля, грайли́во водою оббри́зкала,
Торка́ється, ма́нить, шепоче - купа́йтесь,
Воді́ благода́тній, на ми́лість віддайтесь !
В обі́йми до се́бе, пустунка, покли́кала ...
Вода криштале́ва, ледь дише прибоєм ...
Красу́ твого́ тіла ховати не хоче !
Таму́ючи по́дих, милу́юсь тобо́ю ...
В обійми, в обійми - нам море шепоче !
В обі́йми - повто́рює круча луно́ю ...
А тіло, нарешті, з'єдна́лось з водою !
Ні́жними пе́рсами ба́виться піна,
Вода обмива́є, сідни́чки й коліна,
Пе́стить живіт, доторка́ється ло́на,
На хви́льку завме́рла в діво́чій доло́ні...
За мить, голе тіло вже скрізь обніма́є !
Крапли́нки на шкі́рі, перли́нами ся́ють !
Сонце в воді діама́нти розси́пало,
З хвилею ра́зом, у море покли́кало !
Теплим блаже́нством, змори́ло все тіло,
Зася́яло ніжно і час зупини́ло !
А кру́чі стоя́ть на сторо́жі всеці́ло !
І на́віть не знають, що час зупини́вся,
Мая́к насторо́жився, чуть нахилився,
Мені підморгну́в і ледь-ле́дь, зашарі́вся ...
Мовля́в - Я не ви́дів ! Яке́ моє діло ... ?
А море, ледь чу́тно, за ним шелесті́ло :
- Ніхто вас не ба́чить, коха́йтеся сміло !
10.08.2021 р.
Виправлено і доповнено 09.04.2025 р.
Ласка́вого моря блакить неозора,
Купаються ніженьки в шо́вковій хвилі,
Вода пустотлива, іскриста, прозора,
Пророчить блаженства хвилиночки милі !
Пісок білопінною хвилею випраний,
Сіяє на сонці, як цукор розсипаний !
Скрипучий, гарячий, від сонця вогнистий !
Чисте́нький, лиш чаєчки слід, як намисто ...
Хвиля, грайливо водою оббризкала,
Торкається, манить, шепоче - купайтесь,
Воді благодатній, на милість віддайтесь !
В обі́йми до се́бе, пустунка, покликала ...
Вода кришталева, ледь дише прибоєм ...
Красу твого тіла ховати не хоче !
Тамуючи подих, милуюсь тобою ...
В обійми, в обійми - нам море шепоче !
В обійми - повторює круча луною ...
А тіло, нарешті, з'єдналось з водою !
Ніжними персами бавиться піна,
Вода обмиває, сіднички й коліна,
За мить, голе тіло вже скрізь обнімає,
Голубить живіт, доторкається лона,
На хвильку завмерла в дівочій долоні...
Краплинки на шкірі, перлинами сяють !
Смарагдами сонце на хвильках сіяє,
Блаженством гарячим зморює тіло,
Із хвилею ра́зом, в обійми взиває !
Засяяло ніжно і час зупинило !
Ніхто не прові́да про наші обі́йми ...
Хіба що шеле́сне щось ві́терець вільний,
Хмаринка, що з неба до нас підглядала
І хвилька, що поряд із нами плескалась...
Бо круча ж стояла на варті всеці́ло !
І навіть не знала, що час зупинився,
Маяк настороживсь, ледь нахилився,
Мені підморгнув і ледь-ле́дь, зашарівся ...
Мовляв - Я не ви́дів ! Яке моє діло ... ?
А море тихе́нько за ним шелесті́ло :
- Ніхто вас не бачить, кохайтеся сміло !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2021
автор: Родвін