Все на світі минає,
І відходить кудись,
Кожен з нас про це знає,
Й ми відійдем колись...
Все міняється в світі,
Кожен день, кожну мить...
Восени, а чи в літі,
Час не можна спинить...
І не треба журитись,
Що відійдемо й ми...
Треба долі коритись,
Жити поміж людьми...
Переносити болі,
І невдачі свої,
Жити в мирі й любові,
До людей і сім"ї...
Час спішить - поспішає,
Нам його не спинить...
Про це кожен з нас знає,
І буває спішить...
Вибирати дорогу,
Що є нам до душі,
І молитися Богу,
І співати пісні...
Все на світі минає,
Негаразди й життя...
В дітях й внуках вертає,
І несе в майбуття!...
Все на світі минає,
І здоров"я, й краса,
Що нам світ посилає,
І земля, й небеса...
Треба жити - радіти,,
Та і плакать, як всі,
Білий світ цей любити,
І клонитись землі...
Все на світі минає,
І відходить кудись...
І ніхто з нас не знає,
Що ще буде колись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2021
автор: геометрія