якщо я вилізу десь на високу гору,
й сяду там на вершечку відпочити від світу людей,
відпочити мені не вдасться, бо раптом побачу її,
що дивиться на мене зверхньо й недовірливо.
навіть коли вона просто почухає носа, наприклад,
цей вчинок її наблизить на кілометр чи на два
до перемоги над моїм серцем;
я боюся її панічно.
якщо я подамся в пустелю, і мандруватиму там
у цілковитій впевненості, що я – абсолютно сам,
і одного щасливого дня прийду до якоїсь оази,
якої ніхто не знає, а вона вже сидітиме там.
обережно! вона скрадається, мов кицька на полюванні.
я не бачив таких дівчат, і не знаю, що в них на думці.
о, зоребійна леді – біда світового масштабу,
що ходить за мною тим часом, як я утікаю чимдуж.
невідворотність мого покарання не викликає сумніву,
ця зоребійна леді – свідома своєї сили.
я міг би десь полетіти на місяць або на два,
та вона мене знайде й там; вона ніколи не квапиться.
я ніколи не думав, що усмішка дівчини може бути зловісною;
я ніколи так не боявся усміхнутися їй у відповідь.
вона наполегливо просить якоїсь дрібнички: пісні,
поеми, трагедії тощо; і всього – по 200 штук.
люди, що все то бачать, сміються; їй то дарма,
але мені не до сміху, адже й вона не жартує.
це було на початку веселою грою;
зараз я часом не можу згадати свого ім'я.
вона здається впевненою: варто їй лиш кивнути,
і я прибіжу, захеканий, з безтурботно-байдужим виглядом.
о, зоребійна дівчина – моє особисте горе.
ось вона стежить за мною з-за дерева;
ось вона якось проникла до хати, й переставляє там меблі.
я повинен остерігатися; я не знаю, що в неї на думці
starstruck, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=ughtJ6nLowY
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2021
автор: mayadeva