Мила, відчуй, як пам'ять
гостра о цій порі.
Зігнані ми вітрами.
Ватра іскрить вгорі.
Смарт хтось до вух чіпляє,
хтось в небеса забрів:
ніби не помічає
крони струнких борів.
Вклала на землю втома
десь за межею сну.
Тепло, неначе вдома,
вітер торкнув струну –
в серці, чи то в ефірі
чисту, як перший сніг;
це у міській квартирі –
твій неповторний сміх.
В тихий січневий вечір –
тіней голубизна.
Мила моя, сердечна,
в небо поглянь з вікна;
ватри знайди очима
іскру в зірках ясну;
змерзло здвигни плечима –
подумки їх торкну…
23.07.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2021
автор: Анатолій Костенюк