я люблю studebaker, робителя вдів.
рано вранці, сидячи на узбіччі,
дивлюся на нього, і уявляю,
як притискаю до краю газ,
і колеса верещать, мов поросята,
вгризаючися в асфальт.
гей-гей, дитинко, ми виграємо!
не бійся: я почуваюся непереможно живим,
коли кручу кермо цього живого диявола.
також я маю buick – він теж до цього придатний,
ще й має крім того широке сидіння ззаду.
там шість пакунків пива, а жінка – біля мене.
колеса обертаються, життя триває нормально;
задні колеса горять, і рвуть асфальт, як газету;
моє жадання подвигу жбурляє мене вперед.
я з двома вихлопними – дивися. ти бачиш?
хлоп з двома вихлопними, якщо тобі щось не ясно.
моя дружина – друга – вона вже від мене втомилася.
коли вона зовсім від мене втече,
я повернуся до цих перегонів
вільним від всіх зобов'язань.
о, ти брутальна, як баракуда!
моя довгонога ціпонько, я відчуваю збудження.
– а особливо тепер, коли кермо вже в моїх руках,
і ти нетерпляче тремтиш, закусивши губу до крови.
як я люблю це відчуття, коли натискаєш на газ,
аж верещать колеса, і рвуть, мов газету, асфальт.
акселератор – до краю, і ми вже кудись летимо
twin exhausted, ian gillan
https://www.youtube.com/watch?v=6wzs61hpDZc
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920246
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2021
автор: mayadeva