Наливаються берізки соком пресмачнющим,
Згодом "вибухнуть" бруньками вишні молоді.
Ну, а далі зеленії човники-листочки
Пускатиме вербиченька в ставковій воді.
Потім верес оченята блакитні-блакитні
Зведе в небо високеє й дивиться на світ.
Червонеє намистечко одягне калина,
Красується-пишається так багато літ.
Так тихесенько-тихенько і зимонька прийде
Та крізь сито сіятиме білий-білий сніг.
Вітру чути мелодію сердиту-сердиту
І мороз так міцно тисне, наче б"є у дзвін.
Але проліском запахне усе незабаром,
Прилетить шпак із вирію й пісню заспіва.
А це значить, що веснонька вкотре знову з нами,
Розсипає барвистії квіти з рукава.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський