Ген навздогін полями навпростець
між зграєю та ним триває герць.
Бувало так траплялося колись,
спасався від хортів не вперше лис.
В болотну твань забіг по купині,
ну а хорти спинились на стерні.
Від гавкоту аж казиться в них лють,
і скавучать і голос подають.
Поглянув лис на цей хортів концерт,
подався до нори крізь очерет.
Він знав давно вже кожного з хортів,
їх запах, голос, вдачу й поготів.
На цей раз курка є для лисенят.
Хорти тако́ж ростять своїх щенят…
Це полювання, що тут вдієш ти?
Він – за курми, а вже за ним – хорти.
Таке, без Духу злетів та звитяг,
на цій планеті виникло життя.
21.07.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920130
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2021
автор: Анатолій Костенюк