вона стояла біля вікна; її
твердо окреслена постать
означала запрошення увійти!
я не повірив своїм очам,
я аж перекинувся через голову:
отже, вона ще там, отже, вона чекає.
sacre bleu.
обернулася, недбало торкнулася волосся.
моє серце шалено билося. що ж вона робить, га?
підійшов до її дверей. не замкнено. далі все
відбувалося, як уві сні. я опинився всередині;
вона, sacre bleu, вийшла мені назустріч
усміхненою, мов рожева хмара.
спробував крізь неї пройти,
і втратив зв'язок зі світом.
ось тому я тепер у в'язниці. як ви це розумієте?
я виклав вам суть справи. звідси так само важко вийти,
як їй, sacre bleu, втекти з моєї голови.
мене обзивають падлюкою, цапом, брудною твариною,
а я – не такий. я просто довірливий хлопець.
о, sacre bleu! що ти зі мною зробила!
sacre bleu, gillan-mccoy-torme
https://www.youtube.com/watch?v=R1Vi3O055Dg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2021
автор: mayadeva