я намагався тобі повірити,
та ти була неймовірною.
ти чинила, як звикла,
й робила, що мусила,
тобто ти робила погані речі.
– ти ж знала, що робиш погані речі?
ось тобі й досадно чути, як я плачу.
хочеш – добий мене зовсім:
може, тобі полегшає.
ти прийшла, як солдат наполеонівської армії;
ти пішла, як сам наполеон:
на великому білому коні верхи,
хоч і без сідла.
якщо ти переможеш, можеш прибити
мої прапори до своєї щогли,
а якщо ти програєш, нічого страшного:
я нічого тобі не скажу.
о, ви погляньте на цю примадонну!
здається, вона влучає в ноти.
чи ні? я не знаю. не можу знати нічого,
коли про тебе думаю. – нічого не бачу й не чую.
ах, та це ж примадонна! точно одна на мільйон.
– ти тільки будь сміливою дуже,
й царі та народи схиляться перед тобою.
я був твоїм одним-єдиним,
згодом ти схотіла ще одного;
й ще одного, й ще одного.
й ще одного, й ще одного –
ось тобі п'ять незаперечних причин,
чому я повинен тебе залишити.
сьогодні не пізно, якби ти схотіла,
добити мене для певности.
о, ви погляньте в ці карі очі!
там лісові пожежі, цунамі й тропічні бурі.
я повинен обрати: що саме, тобто одне.
позаяк ти мені, примадонно, подобаєшся,
доведеться мені вдатися до медитації,
щоб це питання не зависло у невизначеності
prima donna, ian gillan
https://www.youtube.com/watch?v=XxEGavB7V5I
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2021
автор: mayadeva