В дорогу я збиралась не близьку
Та серце розривалось на частинки,
Я залишала душу і весну
І незабутні миті і хвилинки
Дивитись в очі не могла без сліз
Та й мову, ніби втратила навіки,
Вела лиш стежка сміло до доріг
І почуття летіли, ніби діти
Ох, як піти, щоб витримати все
І вже сильніше чувся стукіт серця,
Я відчувала, що в сльозах лице,
Як розлилися ріки і озерця
Останній погляд й не було вже сил,
Бо серце так стискалося від болю,
Хотіло полетіти вже без крил
Та все боялось залишити долю
Ота пекуча пауза в житті,
Її так важко в світі пережити,
Лишає незабутній слід в душі,
Що здатна самовіддано любити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик