Всесвіт спить.
Навіть дерева повкривались
поверх з головою синіми простирадлами...
Після всепоглинаючої спеки зомлілого дня ... мовчать.
Спить все довкруж.
Скошена трава в саду і на узбіччях,
стиглі вишні та солодка малина,
спить криниця, напоєна студеною водою
і, навіть, мій сірий кіт-воркіт ... теж спить.
.............
І видається - весь світ завмер,-
завмер серпатий місяць за темінню дерев...
І лише я, чи день, чи ніч,-
чуваю вервичкою подій і промовистих знаків.
Та знаю: це і є благословенність.
15.07.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2021
автор: Іванюк Ірина