я жив собі грішником, і їв свої пироги.
мене застерігали, до чого це веде,
і я був готовим до цього.
ти підеш до пекла, – реготали вони,
й розповідали мені про вогні невгасимі.
та я легковажив: моє легковажне життя
пасувало мені досконало; я потурав своїм
безсоромним бажанням, і вірив, що це – мій шлях.
вино, цигарки, жінки – дуже багато жінок –
визначали моє сьогодення й окреслювали поведінку.
я хочу потрапити на небеса.
безсумнівно, там моє місце.
так, я хочу потрапити на небеса,
і на це сподіваюся, друзі, цілий день з усієї сили.
я вирішив змінитися, й молитися
смиренно заради спасіння душі.
я відвідував церкву, я відкинув шкідливі звички,
я молився коли завгодно, де завгодно та аби з ким.
я став благочесним та благочинним.
я подавав жебракам, я дарував убогим,
доки зубожів сам, і зрадів, бо то означало,
що я забезпечився від загребущого пекла,
де вогні невгасимі бурхають вище й вище
в безнадійній досаді та в скреготанні зубів.
так, я потраплю на небеса.
я сплатив своє мито, й тепер я цілком спокійний.
авжеж, я потраплю на небеса,
якщо не згрішу, не збочу і не впаду в спокусу.
я постукався в ворота, що сяють перламутром,
коли підійшов до них після стояння в черзі.
здмухнув порошинку; скинув бровою; кивнув святому петрові;
той прискіпливо перевірив мою картку, й звірив зі списком.
я усміхнувся, й тріумфально підкинув руки.
ось тут мене, хлопці, й заарештували:
а це що за опудало? де воно взялося?
хлопче, тобі тут не місце. сором тобі й ганьба.
ми тут, між иншим, молимося, б'ємо усілякі поклони;
декламуємо біблію, і взагалі маємо гарний вигляд.
а ти – щось таке неподобне. йди геть. я кажу: гаразд,
гаразд! якщо ви так кажете, це – не моя вечірка.
не треба так сильно гарячкувати. відпустіть мене, й я піду.
випустіть мене з небес – я так сказав.
я розумів все неправильно, а тепер я все зрозумів.
сміятися на небі суворо заборонено, –
я не можу тут залишатися, дозвольте мені піти.
ну, коли вже відверто, я бігав туди й сюди
в великій розгубленості: такого я аж ніяк
не очікував. це, скидалося, маніякально-
депресивний делірій, чи щось таке.
а можу я отримати грошовий переказ?
а можу я зв'язатися зі своїм адвокатом?
леле! ні. бо коли ти вже є на небі,
ти тут – назавжди, й шляху назад нема.
господи, що ж це таке? мене таке не влаштовує!
бо якби я потрапив, наприклад, до пекла,
то значило б, я – поганий. але який я тут?
кажуть: пізно бути поганим. тепер ти не маєш вибору.
– мусиш коритися правилам, нам тут проблем не треба.
ой, випустіть мене з цього вашого неба!
я не підписував кров'ю жодних хитрих угод!
боже, це просто жах! на небі не можна сміятися!
я так не можу, я тут здурію, хай я піду до пекла!
– на небі не можна сміятися? це надзвичайно цікаво!
тут не можна сміятися теж. синку, ти – в пеклі. прокинься
no laughing in heaven, ian gillan
https://www.youtube.com/watch?v=DmX5n59fe2o
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2021
автор: mayadeva