слухайте слово: якщо це можна, заберіть цю чашу. я не хочу отрути.
так, отрути! вже відчуваю, як вона палить мені нутро.
колись би, може, й випив, та я вже не той, що колись,
коли в невмирущій славі вперше прийшов до вас.
тепер мені сумно; я втомлений. я стерпів ті всі
сподівання, що ви на мене складали впродовж трьох років. –
вони були, як тридцять – чи можна такого
вимагати від чоловіка? гаразд, коли я помру,
перечитайте написане, і вимагайте для мене
того, що мені належить.
мене зненавиділи. що ж, нехай мене б'ють, зневажають;
нехай припнуть до дерева. може, тоді я побачу,
як мене любить мій бог. боже, ти ж бачиш мене?
чому я повинен померти? чи мертвим для цих людей
я буду прийнятнішим, ніж живий? чи смерть – моя нагорода?
я мушу знати, що мій господь приготував для мене.
– я хотів би, коли помиратиму, знати свою причину
і наслідки. боже, в своїй неосяжній мудрості ти
бачиш і знаєш все. чи матиме значення смерть,
як мало життя й труди твого одинокого сина?
напевно, тобі лиш залежить від обставин часу та місця,
а причина тобі очевидна. гаразд. ти сказав – я помру.
ти, сподіваюся, спостерігатимеш з усім своїм милосердям,
як це все відбуватиметься: чи так все, як ти замислив.
коли на мене зійшов святий
дух, що від тебе, я був наснажився; але тепер
озираюся: скільки минуло? три роки?
вони видаються, як дев'яносто. чому я ж тепер боюся
завершити, що почав? відповідь – очевидна:
ти це почав, а не я. воля твоя – важка,
рішенець твій – смертельний.
доля світу й всі його долі – в твоїх руках.
я вип'ю цю чашу, й нехай ти припнеш мене до хреста.
нехай ти мене зламаєш, виточиш з мене всю кров –
роби, що замислив, перше, ніж я передумаю
gethsemane, ian gillan
https://www.youtube.com/watch?v=Azawb907Bjg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2021
автор: mayadeva