Мольфара упізнаєш по очах,
за поглядом, котрий шукає знаки.
В його кишені - стрітенська свіча,
в його долонях - маковійські маки.
Він тільки гляне - і відчуєш трем,
немов уперше долі зійде злива,
і обпече купайловим вогнем
твої наївні ластівочі крила.
І розстібне сорочку на душі...
А він ще не казав тобі ні слова...
Лиш розганяв Іванові дощі
і темні хмари до самого Львова!
Лишень дивився в голубину даль
очима, наче небо, голубими...
А вже тебе зцурався прикрий жаль
і оповило всесвіт гойним димом.
І поки над розлогами небес
шептати будуть зоряні потоки,
чугайстер сивий розплете тебе,
його руками скине давні вроки.
І ти вбереш у себе дивний чар,
і відчуття незвідане проснеться
в ту мить, коли усміхнений мольфар
тебе ласкавим поглядом торкнеться...
5.07.21 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918892
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2021
автор: Леся Геник