СВОБОДА
Заходить сонце... сідає за горою
І день згасає немов зірка на землі.
Літає мала ластівка над водою
І шукає гніздечко у вечірній імлі.
Прагнемо Свободи!...Свободу!...Свободу,!...
Щоб вільно думати, мріяти, літати.
Завжди була у душі , дома погода
Летиш до висот...хочеш пісню співати.
Свобода, це — воля, де немає межі...
Кордонів, границь на землі та й на небі.
Ти — бачиш небо , пейзаж не на вітражі
А кружляєш у леті немов би лебідь.
Любить свободу і є щаслива пташка,
Яка летить понад світи , широке море.
Сяде відпочити , коли їй дуже важко
Долає круті скелі високі гори.
Свобода народжує світле почуття
І бачиш у темряві ,тьмі ясне світло.
Без волі, часто б'ється серцебиття
І задихаєшся без чистого повітря.
Без свободи, ти немов би загнаний кінь
Пташка сумує, тужить в золотій клітці.
І болить душа від падінь, і потрясінь
Лиш, на волі радієш розквітлій квітці.
Свобода, дає нам шанс обрати свій шлях
Жити, любити, радіти красі землі.
І не бути рабом, а вільним наче птах
І Під сонцем знати своє місце у житті.
ID: 918765
дата надходження: 05.07.2021 21:15:55
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2021
автор: Чайківчанка