Я не скаржуся сьогодні,-
На свій вік і на літа...
Не повернеться ніколи,-
Пора моя золота...
Все стерпіла у житті я:
Болі, радощі й любов...
Й хоч стара я вже доволі,
Ще пульсує моя кров...
Хоч бувають заморочки,
Щось забуду я зробить...
Я посиджу трохи мовчки,
І згадаю все умить...
Постаріла я і хата,
В ній живу давно одна...
Роз"їхались дітлашата,
В них свої життя й діла...
Я щодня їх виглядаю,
Ще частіше жду дзвінка...
Вони зайняті, я знаю,
Як колись була і я.
Я на них не ображаюсь,
Знаю зайнятість їх я...
Вірю їм і сподіваюсь,
Що діждуся їх дзвінка...
Вони мені щодня дзвонять,
Зрідка приїжджають все ж...
Наговоримось доволі,
Я радію до безмеж...
Так життя моє збігає,
Не сумую усе ж я...
Спогад час той повертає,
Коли й я така була...
Я не скаржуся на долю,
На свій вік і на літа,
Ще й майбутнє я планую,-
Буде осінь золота...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2021
автор: геометрія