Повернись, моя донечко до хати
І дай, надивлюся на твою красу.
Так хочу, тебе до серця обняти
І розказати, як тебе я люблю.
Вже моє сонце заходить низенько
В тихий вечір згасне ,як зоря за селом.
І навіки , закриє очі , як ненька
А душа, голубкою змахне крилом.
Дивлюсь, не надивлюсь на твою вроду
В останній раз, немов би в перший раз.
Від спраги, життя п'ю чисту воду
Бо вже до мене ,прийшов останній час.
Піду, у вічність по божій волі
Ти, за мною не плач ,і не тужи.
Залишаю , тобі сад любові,
Як важко , то до нього приходи.
Я, прийду до тебе у сніжну зиму
Заколишу твої безсонні сни.
Поцілую, витру з очей сльозину...
Засолодять сочні медові плоди.
Сказала, матуся мені ці слова
Замовкла, навіки ...закрила очі.
Шукаю, слід де ходила...її нема.
Іду, у свій рай дитинства серед ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2021
автор: Чайківчанка