ЖИТТЯ НЕМОВ СОН
Шумлять, віттям розлогі ясени
В зажурі, стоять край дороги.
Відлітають, журавлі восени
В душу, несуть печаль, тривоги.
Дзвенить, листя на кронах золотих
Як в Бога на руках усе життя.
Весна , квітне в зорях осяйних
А Літо, леліє у травах дитя.
Летять, за обрій молоді літа
І Час сиплеться ,як пісок все вниз.
Вчора , сяяло сонцем - висота
в золотої осені свій каприз.
Опадають, дощі, дощі, дощі...
Зриває вітер пожовкле листя.
І Сірі дні одягають плащі
І відлунює, мінорна пісня.
Росте, дерево... цвіте, синій льон
Солодить, земний рай у любові.
Життя, пролітає немов би сон
Згорає лист , як зорі вечорові .
Де вчора, ходила ...мене нема
Там у споришах, стежка заросла.
Мої сліди , снігом замела зима
Лиш, часто у рай злітає душа.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2021
автор: Чайківчанка