Буйно квітне троянда дика
Пелюстки горнутся до неба.
Вона краща, як ця гвоздика
І сонечка їй дуже треба.
Лоза біжить по скелі вгору,
А колючки залишають слід.
Вона підходить до декору,
Бутонами дивиться на схід.
Плете цікаву павутину,
Сіру скелю у полон взяла.
В'ється у гору безупину,
П'янкий нектар бджолам віддала.
Красиві бутони чарують,
Аромат дивовижно п'янить.
Свою незайманість дарують,
Вимальовують цікаву мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2021
автор: Віктор Варварич