Небо близьке, бо віддзеркалюється у воді.
Заради цієї омани ти й полишаєш дім —
вірити легко у неблизьке наближене,
що набуває об'єму і плоті — торкнись його, підійди,
побачиш — озером лине густий тополиний дим,
димом глибоке небо ущент засніжене.
Вірити легко, та вірити попри все —
щоразу переживати власну останню смерть,
вона не розчавить — просто дмухне і вижене
тебе як комашку, — о, біла моя габо! —
з-під фалди м'якої.
Марно вагатись, бо
вже і по тебе йде тополиний бог —
ось його віддзеркалення у воді,
впевненість у ході.
17.06.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2021
автор: Єлена Дорофієвська