Чебреці

Чебреці,  чебреці,  чебреці
Чомусь  терпко  запахло  дитинством,
Згадую.  як  тримали  в  руці
Батога,  що  Петровим  ще  зветься.

Соняшник  нам  конем  слугував,
"Осідлавши"  його  ми  "скакали".
Було  безліч  іще  в  нас  забав,
Але  дні  ті  так  швидко  промчали.

Не  вернути  ніколи  вже  їх,
Лише  спогади  душу  тривожать.
Чебреці.  чебреці,  чебреці,
Запах  ваш  у  дитинство  відносить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський