нарешті ми відверто й по щирості поговорили.
тепер мене переслідує одна дуже дивна думка,
– я просто не можу нею не поділитися, люба.
та вона, чесно кажучи, скидається на нісенітницю.
хіба не було б чудово, якби ти весь час могла
читати мої думки: весь час, а не час від часу.
уяви, скільки зайвих непотрібних складних речей,
що нам заважають, можна було б забути!
скільки, наприклад, слів ти витрачаєш на те,
щоб тебе зрозуміли – чи бодай щоб посіяти трохи
розуміння в якомусь не дуже придатному розумі!
та якби ти могла, ти напевно б не думала довго,
а без всяких дурних дипломатій
застосувала б цей спосіб:
[i]приділіть мені мені одну хвилинку
безпосередньо в вашій свідомості.[/i]
я знаю, про що ти подумала,
та не знаю, чи можу якось про це сказати.
в наших стосунках – суперництво і недовіра,
зніченість і розгубленість. чи я не правду кажу?
думаю, це все – зайве. просто поглянь мені в очі;
просто не бійся, коли покладу
руку тобі на серце: чи не відчуєш тоді,
що ми з тобою – одне, і ніяка на світі сила
ніколи нас не розлучить? скільки марнуємо слів,
наприклад, аби обманути, чи образити, чи обмовити,
чи виправдати злочин! порівняй
таке багатослів'я з поцілунком:
що легше? кажуть, бог навмисно
зробив, що все хороше – приємне та легке.
признач мені побачення; впусти хоч на хвилину
в свою прекрасну голову, й я все тобі скажу
clearly quite absurd, deep purple
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2021
автор: mayadeva