Запахи мого шляху такі відкриті,
що можна їх бачити, розглядати, вивчати.
Можна складати з них мозаїку на стіні бібліотеки, поруч монастирського подвір'я...
Писати мурали на висоті ластівчиного польоту, поки дощ висить над моїм містом.
Човни, дерева, птахи і шахи... Книги, на міцних полицях з дубів правічних.
А над ними - зорі. Зорі-смолоскипи, зорі-світляки
в телескопах вічности. В телескопі долі.
Їх дух впізнаю за запахом жасмину і липи, трав повнокрових...
Впізнаю, як Тебе... Як надію й терпеливість...
Як заслугу й нагороду, достойну Цариці.
10.06.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2021
автор: Іванюк Ірина