[b]Ч[/b]асто знаю, буває в житті,
[b]О[/b]й, як тяжко тобі і мені,
[b]М[/b]іж двома берегами ріки
[b]У[/b] заторі зійшлися роки.
[b]С[/b]яйво в ніч озоряло шляхи,
[b]В[/b]идно було відтінки краси
[b]І[/b] природа лягала спочить,
[b]Т[/b]ак, щоб сили свої відновить.
[b]Н[/b]іжна пам'ять, душевний рядок,
[b]А[/b] легенько ляга на листок,
[b]Г[/b]ордо спомин війнув у життя,
[b]А[/b]ж відчулося серця биття.
[b]Д[/b]одає нам можливість збагнуть,
[b]А[/b] роки, вони швидко пройдуть,
[b]В[/b]ихром в небо злетять назавжди
[b]Н[/b]ам на пам'ять, лишивши сліди.
[b]Е[/b]легійно, створивши мотив,
[b]З[/b]аписавши всі ноти для див,
[b]А[/b] звучання ламбади з чужин
[b]Б[/b]ездоганно лунало з долин.
[b]У[/b] вечірній нахмурений час
[b]Т[/b]ихо зорі всміхались не раз,
[b]Н[/b]ебо слало яскравий пейзаж
[b]І [/b] зіркам дарувало візаж.
[b]Л[/b]ист, як ніби весняний політ
[b]І[/b]дилійно розбурхував квіт,
[b]Т[/b]інь легенько, що падала з веж,
[b]А[/b] здавалось - нема її меж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик