Минає тролейбус, минає трамвай.
Чому зволікаєш, що ждеш?
Сідай-но в маршрутку, хутчіше давай,
Інакше під дощ попадеш.
⠀
Застрягнеш з недопалком в роті своїм,
Затухне бичок, і чимдуж,
На вітрі ковіднім, червнево-сирім,
Між лавок, п'яниць і калюж.
⠀
На світло ступай: до метро, вар'єте.
Давай не барись - швидкома.
Але все це, браття, давно вже не те -
Того нині просто нема...
⠀
Оригінал
⠀
Проходит троллейбус, проходит трамвай.
Чего же ты медлишь и ждёшь?
Садись хоть в маршрутку, живее давай,
иначе под дождь попадёшь.
⠀
Иначе застрянешь с окурком во рту,
намокшим, потухшим к тому ж,
на влажном ковидном июньском ветру,
средь пьяниц, скамеек и луж.
⠀
Спеши, выдвигайся туда, где метро,
витрины, театры и свет.
Да все это, братья, давно уж не то -
того нынче попросту нет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2021
автор: Юрій Шибинський