Кинув я, братчики, завод
Оту нашу розвалюху
«Нагріб» землі, щоб кормила
Влітку, ще й у завірюху.
І скажу по правді так вам,
Що важка є та праця,
Як залізеш в бур’яни
Ті, то зовсім не цяця…
Як подумать - нащо гнутись
У тому огороді?...
Я ще козак молодий
При здоров’ї та вроді…
Ось виберу собі кралю
Здорову і красиву,
Щоби мене на руках,
Як малятко носила.
І що ті тямлять мужики
В яких жінка – лозина?
Глянеш скоса збоку, ззаду -
Живіт прилип до спини.
А сідниці - ті, мов фари
«Запорожця» – манюні…
Мені така не до пари,
Люблю, щоби – каструлі!
По відру, та ще й гарячі,
Як свіжий борщ із печі –
Для такої я готовий
На фантастичні речі.
В.Ф.- 30.05.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2021
автор: Веселенька Дачниця